Культура в ізоляції: в лапках та без лапок

5 травня 2014, 22:40 | Опублікував: | Категорія: Важливо, Місто, Статті
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

Я присвячую цей огляд двом великим людям, життя яких було пов’язане з Чернівцями – письменнику Богдану Мельничуку та художниці Олені Михайленко. Якраз коли я була в Донецьку, у чернівецькому «Вернісажі» відкрилася виставка її робіт. Про це місто та фестиваль «Ізоляція» теж буде кілька слів.

презентація MERIDIAN CZERNOWITZ на фестивалі "Ізоляція" у Донецьку

Презентація MERIDIAN CZERNOWITZ на фестивалі “Ізоляція” у Донецьку

Крім мене, з чернівчан на фестивалі «Ізоляція» був ще Святослав Померанцев. 23 квітня я читала лекції «Мова, як маніпулятор: історичний контекст і сучасність», того ж дня і наступного брала участь і круглих столах, що були присвячені насиллю, мові, владі та медіа. Зі Славою Померанцевим та Катериною Бабкіною ми представляли міжнародний поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz». Загалом перший літературний фестиваль «Ізоляція», куратором якого був Любко Дереш, дуже мені сподобався: як ніколи важливо було зібрати найвідоміших письменників, журналістів, філософів у найгарячішій точці країни, якою зараз є Донецьк. Я впевнена, що діалог, який відбувся між митцями та донеччанами однозначно позитивно відобразиться на об’єднані країни. Сподіваюся, ще не надто пізно…

Після тижня, який я провела у Донецьку, ступивши на чернівецьку бруківку, хотіла цілувати її і дякувати Богу, що народилася і живу в цьому місті. В Донецьку не є так зле, але те, що зараз там відбувається… просто не вкладається у моїй голові. Я не говоритиму зараз про Донецьк, бо ця колонка присвячена огляду культурних подій у Чернівцях, але кому цікаво прочитати про те, що я пережила і зрозуміла на Сході України, то запрошую до свіжої розмови, яку я опублікувала у своєму блозі.

За кілька днів після повернення «з ізоляції» до рідного міста я завітала на виставку картин чернівецької художниці Олени Михайленко. Її «Космологія» є продовженням того дискурсу, в якому перебувала авторка останні роки свого життя. У виставці також представлені роботи студійців, яких вона навчала. Зустріла у «Вернісажі» художника Володимира Санжарова, і не втрималась, щоб не запитати про його враження. Художник щиро сказав мені, що за картинами ховається неймовірна душа авторки, що виставка йому неймовірно подобається і що художниця змогла знайти свій стиль в якому вона унікальна. Подібну думку висловив і відомий чернівецький живописець Олександр Літвінов, сказавши, що її роботи є надзвичайно цікавими і що дуже важливо, що ця виставка відбулася в пам’ять про таку художницю.

Картина Олени Михайленко

На жаль, я не знала художницю, але, коли поринула (насправді) у всесвіт її картин, то здалося, що знаю її, що ми навіть були добре знайомі. Її картини казкові, чаруючі і часом наївні, а це найбільше мені подобається. Це ангели, які дивляться одне на одного, коники, що біжать небом, кумедні і цікаві сови, що якщо добре придивитися до них, здається, починаєш чути їхнє тихе дихання і сновидіння. Але це лише моя, непрофесійна інтерпретація, тому намагалася якомога більше звернутися до колег пані Михайленко.

Марина Рибачук сказала, що художниця була щасливою людиною: «Жінці в мистецтві завжди складніше, ніж чоловікам. Вона мала беззаперечну підтримку своєї родини, виробила свою манеру, ці її гобелени особисті та душевні, і виховала молодь, яка має бажання вже своє життя наповнити мистецтвом. Це заслуговує на шану. На виставці було видно, як страждає її чоловік без неї, життя проходить, картини назавжди залишаються. Хоча це була виставка її пам’яті, щось таке оптимістичне я відчула».

Картина Олени Михайленко

Також пощастило поговорити з одним із її випускників, чернівчанином Сашком Горським, який зараз живе і працює в Німеччині. Сашко каже, що Оксана Михайленко була феноменальною. «Окрім викладання в художній школі вона організувала художню студію при Художньому музеї, сприяла виставкам і організовувала їх за кордоном. Молоді митці часто виставлялися у Франції та інших країнах, їздили туди і робили ці виставки. Активна, смілива, трохи різка! Вона любила масштаби. Роботи, які ми робили завжди були на великих полотнах, вона любила композицію, добре зналася на заповненні простору. Була новатором. Все життя займалася гобеленами, це був її основний профіль, але наприкінці життя вона майже повністю перейшла до техніки аплікації» – каже Сашко Горський.

Олена Михайленко

Олена Михайленко

Найбільше мене вразили слова її сина, Максима Михайленка, про свою маму: «Олена Михайленко, без зайвих перебільшень – одна з найбільш відомих у світі українських мисткинь у галузі художнього текстилю та авторської техніки. Виставки та каталоги годі перераховувати – це приблизно 30 країн світу за десятки років. Але головний доробок Олени Михайленко, на мій погляд – це ентузіастичний розвиток молодіжного мистецького руху тут, у Чернівцях. Колись «діти», тепер вони – зрілі художники… Моя мама дуже любила життя, боролася за кожну його хвилину, і постійно надихала свою родину та учнів, друзів і знайомих. Вона дуже любила людей, глибоко вивчала український фольклор. Хочу ще сказати таке: Її прозріння проявилися у її творах,зокрема – всі ті вогники у темряві, і свічі, “Ісход”, це не просто сюжети та орнаменти, адже менш аніж за півроку після того, як вона залишила нас, почалися наші події, що змінили світ. Тричі щось рятувало мене за цей час, і я впевнений, що… але це з царини ірраціонального, чи не так? А взагалі, ми є культурним містом, наші митці завжди не тільки митці, і біла магія цивілізації, змішування різнокультурних контекстів. Така наша ідентичність, і ми мусимо триматисЯ цього берега за будь-яку ціну».

Тарас Мельничук

На минулому тижні у Чернівцях згадували ще одного митця, якого вже нема з нами – поета Тараса Мельничука. 28-30 квітня у Чернівцях відбувся четвертий поетичний фестиваль, присвячений йому. Кілька років поспіль я теж була учасницею цього фестивалю, а от цього року не встигла потрапити. Проте я дуже хочу поговорити з вами про самого Тараса Мельничука, бо далеко не всі знають, хто це і наскільки це був неймовірний автор. Тарас Мельничук народився на Івано-Франківщині, потім навчався у Чернівецькому університеті, – саме тому він настільки рідний для Чернівців. Письменник є одним з тих митців, якими я дуже пишаюся, бо окрім великих текстів, що він створив, варто не забувати, що він боровся проти радянської влади, був репресований і, утримуваний за ґратами психлікарні. Переслідуваний, катований режимом, автор усе одно не здавався, не сходив зі своїх позицій, а писав і писав вірші хворим серцем.

Письменниця та літературознавець Ірина Скрипник каже, що Тарас Мельничук – людина-камінь. «Тугий, твердий, багатогранний, але одного дня настав той час, коли його гірська порода розсипалася від впливу ненависних йому зовнішніх чинників. Помер. Пішов. Увійшов у вірші остаточно». Це справді дуже відчутно в останніх його текстах, Тарас Мельничук був і глибоким ліриком і революціонером. Читаючи його вірші зараз розумію, що і він теж був пророком… Особливо вражає мене наступний вірш: «вчуся в таборі / грати на бандурі / бо думаю собі / доки я в таборі / то хай хоч навчуся / грати на бандурі / і вчуся вчуся / а то у мене / нічого не виходить: / струни з-під пальців / тікають на Україну».

Василь Герасим'юк

Василь Герасим’юк

Особливим гостем цьогорічного фестивалю був відомий поет Василь Герасим’юк, а на молодіжну сцену фестивалю завітала також і його донька – поетка Оленка Герасим’юк, поезію якої я дуже люблю і шаную. Цьогорічну премію Тараса Мельничука «Князь роси» отримав Віктор Палинський. Послухайте його вірш «Розмови»: «Запахли яблука вночі / В цій лісничівці серед світу. / І миші шаруділи / У пітьмі, / Неначе пошепки точилися / розмови. / Й досхочу хотілося / Погомоніти з нічкою. / Упав горіх із печі / На долівку / І долучився до нічних бесід». Вважаю, що поет насправді заслужив саме цю премію, бо його творчість перегукується з поезією Тараса Мельничука.

Поточний тиждень у Чернівцях буде аж дуже культурним J. У понеділок, 5 травня відбудеться вистава народного театру Центрального палацу культури Чернівців за твором Тараса Шевченка «Великий льох», режисер – Іван Данілін. 7 травня у Целанівському центрі планується презентація книги «Знеболююче та снодійне» відомої української поетки Катерини Бабкіної. Приємною несподіванкою є те, що захід модеруватиме неменш відома та скандальна письменниця та співачка Ірена Карпа. А 10 травня наш дорогий музикант Sasha Boole дасть концерт в костелі «Пречисте серце Ісуса».

Дуже чекаю наступних семи днів у Чернівцях, і як завжди з тижня до тижня вірю, що все в нашій країні стане краще. Обов’язково. Скоро. Дуже скоро. [лиш цікаво, наскільки це скоро буде відповідати ідеї Всесвіту?].

Христя Венгринюк

comments powered by HyperComments
Теґи: , , , , , , , ,