Знаки Страсного тижня

22 квітня 2014, 14:55 | Опублікував: | Категорія: Важливо, Місто, Статті
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

Не один рік спостерігаю, що в час Великого посту, а особливо у Страсний тиждень, активізується агресія людська і наче витає у просторі. Деякі події, про які говоритиму в огляді, є знаками цього. А деякі розкривають містичні речі, які були помічені ще в лютому на чернівецькому Євромайдані.

писанка синьо-жовта

Минув час Великого посту і жалоби, і радо можу вам сказати, любі читачі: Христос Воскрес! Сподіваюся, що з воскресінням Господнім нарешті настане кращий час для нашої країни, для кожного з нас!

Минулого тижня зателефонував мені знайомий Андрій Вовк і розказав неймовірно цікаву історію. Ми вирішили, що поділимось нею з чернівчанам. Отже, 28-го лютого Андрій довідався, що на місцевому Євромайдані в Чернівцях протестувальники перевісили УСІ (!) державні прапори – жовтою смугою догори, синьою донизу. Як відомо, в історії України таке вже було, але й досі йдуть суперечки на цю тему… Оскільки Андрій Вовк співпрацює з hromadske.tv, він вирішив зробити з цього відеоматеріал. На площі було тоді десь біля десяти таких «перевернених» прапорів, і Андрій зробив кілька фото одного з прапорів на тлі чернівецької ратуші. Автор розповів, що був сильний вітер, який розвівав прапор в усі боки. Він двічі його сфотографував на iPhone 4S, без спалаху, без особливих налаштувань по витримці, діафрагмі та різкості, просто так, для себе. Вже при перегляді відзнятого матеріалу мимоволі придивився до цих двох фотографій уважніше. На одній з них Андрій помітив якраз посередині полотнища усміхнене людське обличчя в профіль. Нижче – немов розпахнений лацкан плаща… Над головою – ніби дві цифри: верхня подібна до трійки або п’ятірки, нижня менша, ніби частина сімки. Верх – потужне жовте полум’я, далі праворуч немов помаранчевий шлейф теж з полум’я.

прапор 1

прапор великий

Першою думкою Андрія було, що це образ Ісуса Христа, який малюють на церковних іконах. Каже, що саме такий образ був у його бабці в селі на Тернопіллі, тому пам’ятає його ще змалку. Коли побачила дружина Андрія, Каті, теж одразу сказала, що схоже на образ. Кому не показував фото, то всі в один голос підтверджують, що бачать людське обличчя. «Чому саме обличчя? Чому якраз посередині стягу? Якщо Христос, чому? Захищав? Спостерігав? Від чогось застерігав? Попереджав? І таких знаків запитання чимало… А може це душа одного із двох загиблих в Києві чернівчан?» – каже Андрій Вовк.

прапор 2

прапор великий 2

Андрій розповідає, що і на іншому фото теж ніби видно три літери, середня з яких “Т”. А може частина тризубу? Дивується, як може тоді бути тризуб саме на жовтій, а не на синій частині стягу? Крім цього, у правому нижньому кутку теж видно обличчя. Андрій роздумує, що на ньому гримаса? Іронія? Впевнена, що не випадково Андрій поділився цією інформацією саме в Страсний тиждень, і я сама одразу, коли відкрила їх, відчула неймовірну енергетику, і образ з прапору наче дивився на мене. Я би дуже хотіла, щоб дослідники долучилися до розкодування цих фото. Може там існує якесь послання, що може врятувати цю знедолену країну? Особисто я в це вірю. Адже недарма Василь Кожелянко ще у жовтні 2007-го року написав есей «Переверніть прапор, ідіоти!»…

В Страсний тиждень не на жарт розгорілися пристрасті довкола антології «Небесна сотня», яка вийшла у чернівецькому видавництві «БукРек». Деякі художники та автори вважають, що антологія порушила їхні авторські права, і поговорювали про те, щоб подати позов на видавництво. Справа у тому, що ілюстрації, використані в антології, не були узгоджені з художниками, а просто були «стягнуті» з інтернету і навіть не підписані. До цього долучилися і деякі письменники, які заявили, що з ними не підписали жодної угоди, хоча вони особисто надіслали свої тексти для антології і знали про те, що вони будуть опубліковані. Стосовно ілюстрацій – все зрозуміло, авторське право було порушене, видавництво домовилось з художниками, що у антологіях, які зараз додруковуватимуться (стартовий наклад був усього 1000 примірників), буде все виправлено і узгоджено, з авторами підпишуть угоди і виплатять гонорари.

Під час презентації антології "Небесна сотня" у Чернівцях

Під час презентації антології “Небесна сотня” у Чернівцях

Але про письменників мені хотілося б сказати кілька слів, бо кілька авторів були показово обурені, що з ними не підписали угод, і що вони не отримують гонорарів, посилаючись на те, що на книжці ще й заробляють… Не беруся аналізувати, чи багато заробляють на книзі, але мушу зауважити, що я друкувалася в десяти антологіях і дев’яти періодичних виданнях, і лише один раз (!) підписувала угоду – з чеським виданням «Український журнал». Навіть коли писала за гонорари – усе одно всі домовленості були усними. Погоджуюсь, що так не мало б бути, але ті автори, що нарікали на порушення при підготовці «Небесної сотні», часто були авторами тих видань, де друкувалася я. І тоді вони, так само як і я, не складали жодних угод, – але тоді ніхто про це не говорив і не бажав судитися. Чому? Може тому, що «БукРек» це, наприклад, не «Фоліо»?

Упорядник антології "Небесна сотня" Леся Воронюк

Упорядник антології “Небесна сотня” Леся Воронюк

Художники і письменники говорили про те, що не треба спекулювати на «Небесній сотні», і авторські права не можна порушувати. Погоджуюся. Але ту агресію і ті слова, які були висловлені у соціальних мережах та блогах у бік упорядника антології, чернівчанки Лесі Воронюк, мені здаються неприпустимими. І щиро шкода, що у цій ситуації найбільше Леся і постраждала, бо до неї, звісно, і були всі запитання та претензії. Я впевнена, що Леся не мала на меті якихось меркантильних планів на антологію, просто добровільно взялася зберегти всі революційні тексти в одній збірці, але через поспіх видавництва сталося багато неприємностей. Особисто я б порадила видавництву «БукРек» більше звертати увагу не лише на юридичні аспекти книговидавництва, але й на те, як мають виглядати книги у сучасному світі.

Хоча про що можна говорити, коли і в моєму романі «Хутір Америка», що вийшов в улюбленому чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ», є так багато друкарських помилок, що аж сором. І хто повірить, що ми над книгою працювали все літо, залучили до дизайну самого Юрка Іздрика і т.д.? Часом в роботі трапляються такі речі, що просто пояснити не можеш. Але повертаючись до «Небесної сотні», хочу нагадати: незважаючи ні на що, 15 квітня відбулася презентація антології в Чернівцях, у Мармуровій залі ЧНУ. В презентації взяли участь буковинські автори Ольга Киналь, Володимир Вознюк, Андрій Тужиков, Віра Китайгородська, Марина Федорюк, Юлія Єлиндрюк, Володимир Виноградник, Іванна Стефюк, Сергій Скальд,  Лариса Репка, Марина Тимофійчук. Також на презентацію завітали письменниці Світлана Костюк з Нововолинська Волинської області та Галина Фесюк із Жолкви Львівської області. У ході заходу видавництво «БукРек» передало 7000 гривень благодійній організації «Майбутнє України», яка опікується маленькими дітьми загиблих Героїв Небесної Сотні. Сама презентація пройшла легко і без пафосу, люди згадували, роздумували і плакали. Не хочеться щоб були сварки і чвари довкола «Небесної сотні», нехай це буде вічна, тиха пам’ять.

Майстерня шоколаду

За кілька днів до Великодня з музикою розпочала свою роботу довгоочікувана кав’ярня від «Львівської майстерні шоколаду», яка тепер є і у нас на вулиці Кобилянської. Приємно, що у всіх «Львівських майстернях шоколаду» (навіть в Одесі та Донецьку) розмовляють чистою українською мовою, посміхаються і пригощають смачним шоколадом ручної роботи. Навіть у Кракові є кав’ярня від цієї мережі. Думаю, що Чернівці стануть ще затишніші від того, що тут вже є своя частинка кавового Львова.

Ну і звісно, хочеться розказати, як і чим наші чернівчани прикрашають великодні яйця. Добре знана в Україні родина Івасюків у повному складі, разом з наймолодшими, роблять великодні яйця традиційно – з воском, писачками та барвниками. Оксана Михайлівна з 80-х років розписує писанки, для них це щорічна, обов’язкова, радісна традиція, яка об’єднує всю родину та друзів.

Розпис писанок сім'я Івасюків

А от відома чернівецька художниця Марина Рибачук розповіла, що цьогоріч мала перший досвід розписування яєць, її навчала Аня Фочук – член спілки художників України, майстриня витинанок, яка навчає діток розписувати писанки. Марина Рибачук каже, що це її перший досвід розписування яєць, бо народилася на Донбасі і нічого такого в Донецьку не навчалася. Каже, що це дуже витончена, ювелірна робота, яку треба відчувати серцем.

Марина Рибачук вперше розписує яйця

Марина Рибачук вперше розписує яйця

Союз українок у Чернівцях та його Школа шляхетних українок цього року теж продовжив традицію розписувати писанки за всіма старовинними рецептами. Цього року дівчата розписували писанки у майстерні-світлиці учбово-методичного центру культури Буковини, розповідаючи при цьому легенди та історії пов’язані з українською культурою та традиціями.

Писанкарки зі Школи шляхетних українок

Писанкарки зі Школи шляхетних українок

А Наталя Хілько з дітками перед Великоднем теж робила декоративні писанки, використовуючи акрил та папір. Наталя Хілько каже, що щотижневі зустрічі з малечою завжди закінчуються дуже гарно, бо діти мають багато творчих надбань, а не мають де їх продемонструвати. Пані Наталя співпрацює з громадою костелу «Пречисте Серце Ісуса» і мріє, що після реставрації усі витвори діток можна буде там представити.

Розписують яйця дітки Наталі Хілько

Розписують яйця дітки Наталі Хілько

Особливо модним зараз стало декупажити великодні яйця, чи справжні, чи пластикові, чи дерев’яні, що можуть бути прикрасою Великоднього кошика. Мої близькі подруги Надія Бурейко та Юля Осташевська щороку декупажать яйця за допомогою серветок, прикрашають їх у стилі «пойнт ту пойнт» та роблять шкрябанки на новітній маневр. Зізнаюся, що і я цього року спробувала, але мої не вийшли такі гарні, але не соромлюся теж їх показати  : )

Писанки Наді Бурейко в стилі пойнт-ту-пойнт

Писанки Наді Бурейко в стилі пойнт-ту-пойнт

Шкрябанки Юлі Осташевської

Шкрябанки Юлі Осташевської

Сподіваюся, що всі гарно відсвяткували Воскресіння Господнє, і я бажаю всім, щоб це сяйво було початком великого світла! Христос Воскрес!

Перші спроби моїх декупажних писанок

Перші спроби моїх декупажних писанок

Зустрінемось аж через два тижні, бо їду в Донецьк на літературний фестиваль «Ізоляція», щоб говорити з його учасниками та гостями на тему «Мова і насилля». Також планується зустріч зі студентами в Донецькому університеті. Багато хто каже, що їхати туди небезпечно, а я думаю, що це необхідно, бо це наша країна і значить спільні проблеми. Обіцяю бути обережною і якомога швидше повернутися у рідні Чернівці!

Христя Венгринюк

comments powered by HyperComments
Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,