«Опозиція мусить переступити через страх сісти в тюрму», – Остап Дроздов

23 січня 2014, 08:12 | Опублікував: | Категорія: Інтерв'ю, Важливо, Околиці, Світ
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

Ми маємо зараз стихійний, безлідерний спротив. Опозиція поки що – в ролі затятого вболівальника. Так оцінює останні події в країні телеведучий Остап Дроздов.

Остап Дроздов: Майдан демаркації

Що, на вашу думку, відбувається в країні?

- Режим Януковича є драконівським втіленням усього найгіршого пост-радянського, яке базується на праві сильного, на ресурсному (а не інноваційному) збагаченні, на регулятивах примусу. Цей бюрократично-силовий монстр розрісся до таких масштабів, що спокійно співіснувати поряд із ним уже фізично неможливо. Вільному суспільству вже не вдасться якось підлаштуватися – тільки підкоритися. А це значить – утратити себе.

Пострадянську матрицю треба нещадно ламати, а її носії повинні бути усунуті чи маргіналізовані. Янукович – це персонаж із пантеону Муссоліні, Сталіна, Гітлера, Хусейна, Каддафі, Мубарака. Тоді як проти них – сучасність як така.

На боці пост-модерної матриці – креатив, стьоб, троллінг влади, молодість, романтична агресія, ненависть до несправедливості і готовність постраждати за свої ідеали. На Грушевського зіткнулися не лише влада й протестувальники – там зіткнулися два світи, які ніколи більше не зможуть співіснувати поруч. Янукович помер у момент появи БТР.

Чи можливий надзвичайний стан?

В Україні вже існує надзвичайний стан. Його проголошення стане логічним вінцем диктаторського законодавства, яке вступило в дію. Влада спить і бачить спокій в українському болоті під муркітливе поквакування донбаських жаб. Заборона будь-яких зібрань, будь-яких пересувань і будь-якої активності – це дорога в гетто. Влада й так ділить громадян на дві верстви: слухняне бидло, яке хоче спокою й чимскорішої розправи над бандеровцами – і норовливих мітингантів, яких треба приструнити.

Пост-радяська матриця не передбачає пост-модерної здачі влади на вимогу вулиці. Для властьімущих будь-який прояв слабкості є неприпустимий, адже ними все життя рухає енергія нахрапу й рекету. Це бульдоги, які заради збереження свого статусу-кво можуть упритул розстріляти священика, обвішаного іконами Богородиці. Надзвичайний стан додасть їм внутрішнього кайфу від того, що вони – сила.

Натомість для революціонерів надзвичайний стан – це зайвий привід діяти теж надзвичайно. Усі люблять цитувати Третій закон Ньютона: кожна дія має рівну протидію. Я ж прибічник Другого закону Ньютона: прискорення тіла прямо пропорційне тій силі, що на неї діє, та направлене в бік дії цієї сили. Надзвичайний стан зробить життя режиму особливо надзвичайним.

Наш президент неосвічений, нічого не розуміє, боїться, провокує війну? Як пояснити його поведінку?

Знаєте, у хірургів-трансплантологів є такий термін – тканинна несумісність. Це коли тканини апріорі не можуть існувати в межах одного організму, оскільки мають різні атигени. У Януковича – повна тканинна несумісність не лише з Україною, але й і з цивілізацією. Він належить до особливої породи, яка під культурою розуміє “не спеши ты нас хоронить”, під політикою – закатати асфальтом опонента, під цивілізацією – чимбільшу кількість гольф-клубів та яхт-клубів у Межигір’ї, а під Божою винагородою – вміння стати мільярдером без жодної прочитаної книжки.

Якщо ж говорити політичними категоріями, то логіка Януковича повністю підпадає під термін американського соціолога Мансура Олсона (до речі, він народився 22 січня). За Олсоном, держава – це стаціонарний бандит. Президент очолює банду, яка легітимно захопила владу на певній території. Живучи в державі стаціонарного бандита, народ або здихає, або повстає. Держава стаціонарного бандита прикривається законами, вигідними тільки їй. І вся вона заточена на власне процвітання за рахунок збайдужілого стада. Небайдужість суспільства, не кажучи вже про протест, викликає тваринний страх у стаціонарного бандита. Ця модель досягла свого апогею саме зараз – коли внутрішні ресурси збагачення вичерпуються, коли на правлячу банду чигають декілька альтернативних і коли розростатися вже нема куди. БТР на Грушевського – це агонія стаціонарного бандита, це його остання зброя.

Які варіанти подій ви бачите?

Не варто плекати ілюзій. Беззбройному народові не вистояти проти бойових машин і тренованих снайперів. Беззбройний героїзм не потрібен. Це моя думка. Немає передумов, що влада отямиться. Хіба що якийсь форс-мажор. Якщо Янукович застосує безпрецедентне масове знищення – він отримає по всій країні сотні тисяч приватних месників. Думаю, проти стаціонарного, і до зубів озброєного, бандита треба боротися методами УПА. Більшовики називали ці методи “мелкая подрывная деятельность”. Усі ключові очільники режиму найбільше дорожать своєю власною безпекою. Молитися навпроти беркутівців, які кайфують від можливості постріляти по людях – це благородно, але недієво. Треба розуміти, що модель стаціонарного бандита є персоніфікована. Вона не працює інституційно – вона тримається на усній покорі конкретним персонам, які контролюють ці інституції. Усунення персон знеструмить усю систему. Думаю, я висловився достатньо чітко.

Що порадите тим людям, які безпомічно воюють в Києві , не маючи ні полковолдця, ні захисту?

Не маю морального права радити – просто відповідаю. Не всі народжені відчайдухами, які готові бути в авангарді під перестрілкою. Хто відчайдушний – той знає, де зараз треба бути. Однак нам треба терміново, наголошую на цьому слові, розширити фронт. Нам треба терміново, знову наголос, переносити війну на низовий рівень.

Центральну владу треба підточити знизу. Тому на рівні місцевої влади включно до районів – повна непокора уряду і формування територіальних органів самоуправління. Це – конституційний спосіб розхитати монстра.

У Києві вулиця повинна стрімко наростити свою чисельність. Якщо ж влада вдасться до засобів відкритої війни, розумніше буде різко поміняти тактику, вийшовши з рівня силового протистояння на рівень диверсійний. Політологія трактує диверсію як навмисні підривні дії з метою ослаблення держави. Особисто я це слово замінив би на більш привабливе – непокора.

Базове право будь-якого індивіда – це право на протест, на незгоду з завідомо злочинними діями влади. Інстинкт самовиживання і здоровий глузд дає право вдаватися до всіх засобів дотримання цього права. Словосполучення “мирний протест” кануло в лету передусім зусиллями влади, яка три місяці ніяк не реагувала на мирний протест. Тепер же вустами Азарова народ України проголошено терористами. Ну що ж, сприймаймо це як дієву підказку від улюбленого прем’єр-міністра.

Як має діяти опозиція? Чому вона допускає кров і така немічна?

Дії опозиції вже змусили мене перевиконати річний план по матюках, тому відповім максимально холоднокровно. Опозиція мусить переступити через страх сісти в тюрму на 15 років. Боїться – значить не вірить у перемогу. Якщо не вірить – то до побачення.

Ми маємо зараз стихійний, безлідерний спротив. Опозиція поки що – в ролі затятого вболівальника. Однак зрозуміло, що протест має прийти до легітимного рішення. Якщо з відставкою президента – глухо, то опозиції треба робити сміливі кроки на інших поприщах. Наприклад: демонстративно піти з парламенту. Вслід за Гриценком. Терміново забезпечити протестувальників усіма засобами боротьби. І головне – лідери опозиції, чи хтось із них окремо, повинні здійснити видовищні незаконні дії. Незаконні – з точки зору стаціонарного бандита. В умовах, коли снайпери ціляться прямо в голову беззбройної людини, правове поле зникає автоматично. З’являється поле бою.

Хай опозиція приковує себе наручниками в кабінеті Януковича, хай обливають себе бензином, хай лягають під бронетранспортер – це має бути яка завгодно, але відчайдушна й демонстративна дія.

Є й інші сильні психологічні технології деморалізації та демотивації. Ну але в опозиціонерів зі штатом радників усе гаразд, хай думають, якщо хочуть зберегтися в політиці.

 Леся МЕЖВА
Джерело: Gazeta.ua

 

comments powered by HyperComments
Теґи: , , , , ,