Василь Карп’юк: Снігу не було, але була любов

14 січня 2014, 18:14 | Опублікував: | Категорія: Передмістя, Роздуми
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

Цьогорічне Різдво вразило великим теплом. Аж ніхто не очікував стільки тепла на цей час. Навіть дорослі колядники, які ходять від хати до хати протягом кількох днів з незначними перервами на сон, не пили горілки, щоб не змерзнути і не захрипнути на морозі. Й так було тепло.

Василь Карп'юк: Снігу не було, але була любов

Не душилися у всіляких шарфиках і хустинах малі колядники на Святвечір. Вони вільно бігали пагорбами і рівнинами села, сіючи гарних колядок і не захекуючись. Нарешті вистачило повітря, нарешті не ставало гаряче під час колядування в теплих хатах в двох курточках, бо курточка могла бути лиш одна і легка.

Зранку на Різдво ніхто не злякався холодів і снігових заметів, бо їх не було. А через те у церкві на службі було багато людей. Всі якісь здивовані. Якесь не те Різдво. Себто, не те, в якому зручно з усіма обрядами, і щоб лише ними відбулося. Тут вже якесь інше, тепле Різдво.

Коли прийшли з церкви, тато навіть мив ноги надворі біля криниці, щоб запам’ятати таку погоду. Правда, прогрітої сонцем шовковистої трави, щоб витерти ноги вже не було. Але був рушник. І хоч придатної трави для цього не було, але було для іншого. Погода стала дуже добро для всіх. Хлопчик із сусіднього села, у якого є черепаха, що харчується рослинністю, і в Різдво знаходив їй на полях харч.

В такому сонці вже якось інакше сприймається Різдво. Справді, відпадає трохи обрядовості. Або робиться вона якоюсь іншою. Відсутність снігу не дає сповна ані відтворити, ані відчути те Різдво, до якого звиклося із дитинства. Оздоблення опадають, як листя з осінніх дерев. І тоді запитуєш себе: що лишилося від твого християнства? Що ми зараз маємо в Різдві без феєрії? Що робить у твоїй хаті ялинка?

Вона зайшла, як заблукане ягня і не знає, в який куток притулитися. І ті жалюгідні гірлянди нічого не можуть у світлі променів, що б’ють з вікна. Навіть ялинці незручно. Навіть вона зі стількома прикрасами чомусь знітилася…

І тоді починаєш розуміти, що християнство – це ялинка без прикрас. Навіть без хвої. Справді, як дерево без листя. Найчесніше. Жодного антуражу. Чи треба такої ялинки в хаті? Не треба. Воно не розважає. В холодне Різдво суха ялинка без хвої може лише зігрівати, як дрова в печі. А в таке тепле Різдво християнська ялинка має бути в лісі. Вона не є для розваги, а для користі.

Коли появилися в голові отакі рефлексії, то й захотілося їх записати. А тоді згадав про мамине прохання виконати певну не зовсім чоловічу роботу, від якої відмовився – помити склянки після вчорашніх гостей. І подумав, що більше Різдво навіть у такому дрібному послуху, аніж в найглибших міркуваннях з цього приводу. І так добре склалося, що й склянки помив, і все записати зараз вдається.

А коли вже розставляв склянки сушитися на лавку під хатою, то подумалося: «Є сонце, але снігу нема. Коли народжувався Христос снігу також не було, але була любов».

Джерело: Галицький кореспондент

comments powered by HyperComments
Теґи: , , , , , ,