«Бистро на х… на Майдан!»

10 грудня 2013, 16:10 | Опублікував: | Категорія: Важливо, Світ, Частка жарту
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

…Два Леоніди та два Віктори сиділи за круглим столом і напружено мовчали.
– Ну що ж, – промовив нарешті найстарший, Леонід Макарович. – Маємо те, що маємо. Протистояння зайшло в глухий кут, тож кому, як не моральним авторитетам нації…

«Бистро на х… на Майдан!»

– Ето ти, шо лі, авторітєт? – озвався наймасивніший із присутніх, Віктор Федорович. – Шота я нє пріпомню, шоби тєбя короновалі…

– Друзі, давайте не будемо конфліктувати, – примирливо защебетав меланхолійний Віктор Андрійович. – Нам із вами зараз іще треба акцептувати дорожню карту…

– Вітьок, да і ти б тоже не п…здів, – сплюнув найдосвідченіший Леонід Данилович і кинув кудись убік: – Боже, як на це все подивишся… чєрві… тлєн…подонки…

– Ладно, я вас тут нє для таво собрал, – голос Віктора Федоровича став загрозливішим. – Ідєї прєдлагаєм, нє стєсняємся. Ти, дєд, пєрвий давай!

Поважний Макарович прокашлявся і почав:

– Як відомо, Вікторе Федоровичу, єдиним джерелом влади за Конституцією є народ…

Федорович кинув на старого підозрілий погляд:

– Шо, дєд, тоже побуяніть захотілось? Пшонку позвать?!

– Та тіхо ти, Вітя! – цикнув на Федоровича досвідчений Данилович. – Там в натурі так написано.

– …Народ, – повторив Макарович гучніше. – Тому Президент мусить дослухатися до людської думки…

– Слиш, дєд, а откуда ти тут такой рассоєтовался? Прі тєбє ж, как говорят, і Майдана-то ні одново нє било! – розпалився Федорович.

– Звісно, не було! Адже я як відповідальний політик завжди виконував волю виборців…

– Та тебе, сцикуна, і без Майдана погнали, гагага! – Данилович знову сплюнув та смачно вилаявся.

– Без Майдана? Навіть без Майдана?! – Федорович, здавалося, от-от заплаче. – Ах ти ж… Вот із-за такіх, сука, такую страну і развалілі… Із-за вас всєх, нєнавіжуууу… — схлипування перейшло в щире нестримне ридання.

Леоніди здивовано принишкли, тоді як Віктор Андрійович заходився заспокоювати тезка:

– Вікторе Федоровичу, я хочу простягти вам руку єднання. Я хочу сказати, що завжди підтримував ваш стратегічний курс на євроінтеграцію, адже Україна завжди була Європою, і всі ми – європейці.

– Ти шо, Вітя, іздєваєшся? – недовірливо підвів око Федорович.

– Та ні, що ви, Вікторе Федоровичу, навіть не думав. Я хочу потиснути вашу європейську руку ще за й справедливий вирок зрадниці українського народу. Адже мої діти хочуть жити не в Москві, а в Європі, яку ви нині будуєте в Україні…

Спіч Андрійовича перервався різким звуком удару та одразу перейшов у стишене скиглення «За що, Федоровичу?»

– Казав же я тобі, Вітя, не п..зди, – задоволено сплюнув Данилович. – Так шо, Фьодорич, ми як бивші президенти України тобі совєтуєм: ну його, цей Майдан. Давай до нас, тут пайка єсть, на Сєлігєр пріглашают, нєпрікосновєнность, жить можно!

– І дачу дають, між іншим, – повеселішав Андрійович.

– Дачу? Нєпрікосновєнность?! Мнє??? Да я, да у мєня, да я вам всєм щас… в асфальт! …як тузік грєлку! …кров’ю, суки! – Федорович, ледве влучаючи пальцем по клавішах, уже набирав номер вірного міністра внутрішніх справ.

У двері негучно постукали, і на порозі з’явилися три дивні фігури в різдвяних масках. Нахабний голос фігури в масці кролика ввічливо запитав: «Тут засідають колишні президенти України?»

– Как ето колишніє? – аж присів шокований Федорович.

– Так, ми колишні президенти, – з гідністю відповів Макарович. – А ви хто будете, дозвольте запитатися?

– А ми теж президенти. Майбутні, – посміхнулася маска вовка.

До Віктора Федоровича мовчки підійшла найбільша фігура в масці ведмедя, дістала мегафона, приклала до вуха своєї жертви й чітко процідила:

– Так. Ми будущі. А ну бистро всє на х.. на Майдан!

У раптовій тиші впевнено клацнули три затвори…

Юрко Космина

Джерело: ОРД

comments powered by HyperComments
Теґи: , , , , , , , , ,