Спочатку було Місто

10 вересня 2012, 10:17 | Опублікував: | Категорія: Важливо, Про нас
Поділитись:
facebook В Контакте twitter

Спочатку було Місто, і Місто було в Ч(ервоній Русі),  і Місто було «Ч».

В епоху Візантії та Галицько-Волинського королівства його називали «Черн», в часи Молдовського господарства (господарство у Місті досі значною мірою молдавське) та Османської імперії – чомусь «Черновци».

Турки навіть облаштували в місті публічну криницю, яку називали по-своєму «че-шма». Правда, з турецьких часів на її місці, незважаючи на титанічні зусилля влади Міста, залишилися тільки різні шма…

Видей, турки про щось таке підозрювали. Тому наприкінці XVIII століття вони за невеликі гроші продали Місто разом з мешканцями більш вдатній до налагодження міського господарства імперії – Австрійській. Та швиденько перейменувала Місто на «Черновітц», і що ви думаєте – допомогло! Спочатку у Місті з’явилися кам’яні дороги та дорогі кам’яниці, а потім і Ратуша, і залізниця, і Університет, і електричне освітлення, і водогін, і трамвай, і телеграф, і всілякі інші комунікації. Місто стало відкритим для світу і водночас витворило свій внутрішній Світ. Власне, саме ця відкритість зіграла з Містом злий жарт: якось в листопаді на початку ХХ століття воно зненацька зі складу великої імперії потрапило до складу маленької молодої держави.

Czernowitz (Чернівці) у 1911 році. Жодних територіальних претензій до Садгори та інших околиць.

Czernowitz (Чернівці) у 1911 році. Жодних територіальних претензій до Садгори та інших околиць.

Мешканці тої держави як тоді, так і зараз не можуть визначитися, хто були їхні предки: чи то роми, чи то ромеї, чи то даки, чи то ще якісь …даки. Тому вони першим ділом перейменували Місто в «Чернауць» і познищували майже всі пам’ятники. Міщани з тривогою чекали, як на це відреагує міське господарство, але «австрійська гарантія» витримала навіть таке блюзнірство. Формально вона закінчилася рівно через 26 років після вбивства у Сараєвому ерцгерцога Франца-Фердинанда, 28 червня 1940 року. Того дня в Місто увійшли люди в гостроверхих головних уборах з перевернутою догори дриґом пентаграмою…

Хоча «будьонівки» нагадували шоломи княжих часів, а самі ці люди називали себе «червоними» і «русскімі», Місто одразу відчуло: це – Чужі. Вони перейменували Місто на «Чєрновіци», за традицією попередників теж познищували всі пам’ятники, а заразом – і кілька тисяч міщан та мешканців околиць. (Як згодом виявиться, це був лише початок людських втрат Міста у ХХстолітті). І хоча полювали нові хазяї на людей освічених, а сантехніків та електриків загалом не чіпали, – у Місті почалися проблеми з комунальним господарством. Схоже, прибульці просто не вміли керувати ні складними механізмами, ні своїми причандалами у вбиральнях – постійно потрапляли не туди.

Через рік горда дацька держава, ставши союзником нової імперії (до неї знову входила Австрія, до речі), відвоювала Місто. Проте за наведення порядку, який тепер називався «новим», імперія зажадала людських жертв, причому за національною ознакою. І це у Місті, де практично від дня заснування кожен знав по кілька мов і належав до кількох національних громад водночас! Саме тоді для Міста почався кінець його Світу…

Потім повернулися «чужі», які відтепер називалися «осовободітєлямі». За кілька днів до того з Міста виїхали десятки тисяч міщан різних національностей. Тих, хто не виїхав, але мав нахабство жити в хорошому будинку, освободітєлі послали пиляти ліс. На звільнену «жилплощадь» ще багато років заселяли відставників НКВД та Совєтской Армії. А бесарабські брати по крові тих міщан, які потрапили на небо прямо через труби крематоріїв, якось самі «просочилися» в Місто і зайняли традиційні ніші – гендлярів, лікарів, кравців… Вони кількома мовами продовжували називати Місто «Черновітц» і створювали імітацію того, старого Світу.

На жаль, і це тривало недовго: з 70-х років ХХ століття більшість із них почала виїжджати з Міста. Це символічно співпало з будівництвом у ньому низки промислових монстрів радянського військово-промислового комплексу, які потребували тисяч нових робочих рук. Звичайно, керівників та інженерів завозили з регіонів на схід від Міста, а от звичайних робітників – з його сільських околиць. І протягом кількох років Місто, яке понад тисячоліття було форпостом високої культури на крайньому сході історичної Європи, капітулювало перед Селом…

Перейменування Міста у 1991-му на «Чернівці» нічого не змінило. У Ратуші ще певний час сидів бурґомістр, якого спочатку називали головою міськвиконкому, а потім міським головою. Але минулого року Село ухвалило: настав час привести статус населеного пункту на літеру «Ч» у відповідність до реалій. Місцевий маґістрат, що на той час давно став сільрадою, позбавив Місто бурґомістра – головної ознаки міського статусу. Хоча в цій ситуації «втрата голови», нехай навіть «міського», була менш важливою за попередні втрату тих тисяч «волосин», які робили місто Містом. Одних вирвали, других зістригли «під одну гребьонку», третіх – перефарбували чи «хімічно завили». Як казали давні латиняни, sic transit gloria urbis…

Що ви таке пишете, обуряться у сільраді. Ми тут і міжнародні книжкові виставки проводимо, і договори про співпрацю з австрійськими містами підписуємо! От тільки в цій виставці бере участь 6 видавництв, а карінтійське місто виявляється населеним пунктом з 25 тисячами мешканців. А найвищою особою у Ратуші залишається дядько у сільському строї, який щодня з вежі награє примітивну пасторальну мелодію пісеньки про «Марічку». Для тих, хто забув слова, нагадаю перший її куплет:

В’ється, наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір.
А на тому боці, там живе Марічка,
В хаті, що сховалась у зелений бір.

Абстрагуючись від належності слова «бір» до української лексики, поставлю риторичне запитання: де тут хоч слово про Місто? Чи хоча б просто про місто?

Але тоді не менш болюче запитання читачі можуть поставити автору: нам тепер посипати голову попелом зі згарищ Міста і міняти смокінґи на кептарики? Власне, сам сайт Місто «Ч» є однозначною і короткою відповіддю на це запитання, і ця відповідь – «НІ!»

Urbs aeterna Cernovic заслуговує на те, щоб йому було повернуто статус міста. Це – головна мета діяльності нашої команди, яку разом з читачами ми вважаємо спільнотою громадян Міста з великої літери.

І незважаючи на всю пафосність і фантастичність такої заяви, сайт Місто «Ч» офіційно заявляє Місту і Світу, Urbi et Orbi:

Ми повернемо Чернівцям статус Міста! Viribus unitis!

comments powered by HyperComments
Теґи: , ,